| |
 Закон "Про перевірки" підписано: що далі?
15.06.2007
Існуюча в країні система перевірок гальмує розвиток бізнесу і знижує його конкурентоспроможність. В Україні перевірки мають масовий характер – близько 96% підприємств перевіряється щорічно. Непрозорі та застарілі вимоги, складна процедура перевірок змушують підприємців вдаватися до неофіційних платежів інспекторам. Це призводить до підвищення рівня корупції та нівелює основну функцію системи контролю – забезпечення життя та здоров’я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
13 червня Президент України Віктор Ющенко підписав Закон України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Цей закон відбиває найкращу міжнародну практику, передбачає запровадження системи управління ризиками, визначення виняткового переліку підстав для позапланових перевірок, введення уніфікованого акту перевірок.
Європейський закон
Закон спрямований на захист прав суб’єктів господарювання від неправомірних дій посадових осіб органів державного нагляду (контролю) та є виключно важливим для створення європейських умов для розвитку підприємництва в Україні. Цей Закон є кінцевим в низці законодавчих актів, а саме: законів України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в Україні», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». З прийняттям цього Закону створюється система державного регулювання у сфері господарської (в тому числі підприємницької) діяльності.
Одним із основних досягнень закону є те, що державний нагляд у сфері господарської діяльності має здійснюватися залежно від ступеню ризику, тобто від ймовірності виникнення та вірогідних негативних наслідків діяльності суб’єкта господарювання для здоров’я людей, безпеки довкілля.
Відповідно до вимог закону суб’єкти підприємництва мають бути розподілені за групами відповідно до ступеню ризику: високий, середній та незначний. Залежно від групи ризику встановлюється періодичність перевірок. Понад те, групи ризику та періодичність їх перевірки повинні бути оприлюднені органом державного контролю на його офіційній сторінці в мережі Інтернет. Суб’єкти господарювання, що віднесені до категорії з незначним ступенем ризику, підлягають плановим перевіркам не частіше ніж раз на 5 років (слід зауважити, що зараз лише один орган державного контролю може перевіряти підприємця протягом року до десяти разів, причому шляхом позапланових перевірок, без надання відповідних документів і пояснень щодо правомірності здійснення перевірки).
Законом встановлюється прозорий порядок здійснення державного контролю, відповідно до якого плановий або позаплановий захід може бути здійснений за умови видання органом державного нагляду відповідних розпорядчих документів, а саме: наказу на проведення заходу та оформленого відповідним чином посвідчення (направлення), в якому зазначається, зокрема, номер і дата наказу, на виконання якого проводиться захід; дата початку та закінчення заходу; перелік посадових осіб, які беруть участь у перевірці тощо.
Підприємець може відмовити органу державного контролю у здійснення планової або позапланової перевірки в разі, якщо йому не було пред’явлено відповідним чином оформлене посвідчення, а також службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного контролю. З метою захисту своїх прав суб’єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, а також залучати в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) адвокатів, аудиторів, членів громадських організацій тощо.
Законом встановлюється дисциплінарна відповідальність посадових осіб органів державного нагляду в разі здійснення неправомірних дій.
Важливим досягненням законопроекту є вирішення питання щодо впорядкування процедури відбору зразків продукції та проведення експертизи їх якості. Прогресивною нормою закону є також те, що витрати, пов’язані з відбором і доставкою зразків продукції до місця здійснення експертизи, фінансуються за рахунок органу державного нагляду і лише в разі підтвердження факту порушення вимог законодавства, суб’єкт господарювання відшкодовує органу державного нагляду (контролю) витрати за здійснення експертизи.
Історія голосування
Законопроект був прийнятий Верховною Радою в першому читанні 21 грудня 2005 року. П’ятого квітня, під час другого читання, «за» проголосували 248 депутатів. Варто зазначити, що це голосування відбулося в той час, коли опозиційні фракції вже повідомили про складання депутатських повноважень і не були присутні в парламентському залі. Втім, уже 29 травня впродовж повторного голосування закон було прийнято майже одностайно.
Таким чином, закон підтримали всі політичні сили, чудово усвідомлюючи його важливість і своєчасність для українського підприємництва. Але попри це, вже після голосування Уряд, прагнучи захистити корпоративні права органів державного нагляду, зробив спроби завадити підписанню закону і звернувся до Президента із проханням скористатися правом вето. Якби це сталося, то закон, прийняття якого очікується вже не один рік, повторно був би винесений на розгляд Верховною Радою не менше ніж за півроку. Весь цей час перевіряючі органи знову мали б повний карт-бланш на здирницькі перевірки. Але, 13 червня Президент підписав закон, тим самим підтвердивши актуальність вдосконалення правових засад організації державного контролю за господарською діяльністю в Україні.
Перехідний період
Законом передбачений перехідний період, протягом якого Кабінет Міністрів України має доручити органам, які здійснюють державний контроль (нагляд) за діяльністю суб'єктів господарювання (а їхній перелік чималий), переглянути нормативні акти, що суперечать даному Закону, а також розробити відповідні форми, яких вимагає Закон. Навіть якщо уряд зволікатиме з прийняттям відповідних норм, Законом передбачено, що після закінчення перехідного положення, він набуває повної сили. Це дозволить йому не стати просто декларативним, але, з іншого боку, загрожує створенням правових колізій (які досі мають місце із Законом «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»). Окрім того, Уряд має визначити орган, який буде відповідальним за виконанням даного закону. І попри свою практичну недієздатність, на нашу думку, це має бути Держкомпідприємництва.
Таким чином, хоча закон прийнятий і набуває чинності, попереду ще чимало роботи з подолання супротиву та небажання змінювати стиль перевірок і роботи з боку органів державного нагляду. У розділ
|
|
