| |
Дозвіл з погляду законності
Урядовий кур‘єр, №205 від 01.11.2006
Три тижні роботи «гарячої телефонної лінії» щодо проблем із впровадженням норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», яку проводить Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України, засвідчили, що не менш як 90 відсотків дозволів, які нині видають органи місцевого самоврядування, не передбачені чинним законодавством. Про це заявила на прес-конференції в Укрінформі народний депутат України, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Ксенія Ляпіна.
Вона наголосила, що з «набранням чинності 5 жовтня 2006 року частини першої статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру, не мають правових підстав вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність одержання яких не передбачена законом. Нині ж на місцях органи влади вимагають від підприємців отримання дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та громадського харчування. З 5 жовтня 2006 року цей дозвіл є нелегітимним, тож органи місцевого самоврядування не мають законних підстав вимагати його отримання». Ксенія Ляпіна заявила, що незабаром Рада підприємців ініціюватиме порушення кримінальних справ проти чиновників, органів місцевої влади, які порушують норми дозвільного закону.
Чимало звернень підприємців на «гарячу лінію» стосується питання переліку дозволів, передбачених законодавством. Цей перелік розміщено на сайтах Держпідприємництва та Ради підприємців.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вважає, що, зважаючи на те, що одним із загальних принципів господарювання в Україні, відповідно до статті 6 Господарського кодексу України, є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, суб'єкти господарювання мають підстави для звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів у випадках наполягання дозвільними органами на необхідності отримання відповідних документів дозвільного характеру. В разі звернення суб'єкта господарювання (або уповноваженої ним особи), відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», до адміністратора для отримання документа дозвільного характеру, останній, керуючись повноваженнями, визначеними статтею 5 цього закону, консультує заявника щодо відповідного документа дозвільного характеру {при наданні такої консультації використовується Перелік документів дозвільного характеру, передбачених законами України).
Якщо законом, що регулює відносини, пов'язані з одержанням певного документа дозвільного характеру, не встановлено платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру, а також вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру, то дозвільний орган повинен видати документ дозвільного характеру безоплатно і не має права відмовити у видачі такого документа та підстав для його анулювання. У розділ 
|
|